ВСТУП
Значення бджільництва для нашої країни важко переоцінити. Ще в часи Київської Русі наші предки, найвідважніші та
найрозумніші, займалися бджільництвом, мед і віск були одними з головних статей експорту Русі. Поступово вони почали
приручати бджіл: спочатку вони закурювали бджолині сім’ї димом та забирали мед і віск, пізніше, за часів Ярослава Мудрого,
вони робили в деревах штучні дупла, бджіл не нищили, а лише в серпні забирали частину меду. Ще пізніше, в XVI-XVIII
століттях, наші пращури утримують бджіл біля садиби у перших вуликах-колодах. Це утримання було недосконалим, бджоли часто
гинули від хвороб, а бджолярі, які не вміли лікувати бджіл, часто лікували їх такими засобами: вішали то голову щуки, то
череп коня, аби відігнати від бджіл "злих духів". Медозбори від однієї сім’ї були малими.
В 1814 році саме в Україні, в Чернігівській губернії, створив перший рамковий втулковий вулик Петро Іванович Прокопович. Він
відкрив першу в Європі школу бджільництва, яка успішно діяла більше 50 років, викладання в ній йшло на українській мові.
Петро Прокопович вперше в світі застосував лікування гнильцю методом голодування бджіл.
Після появи розбірних вуликів почався новий період розвитку бджільництва. В світі, незважаючи на поширення цукру, попит на
мед не зменшується. Найбільшими споживачами меду є Німеччина та Японія. Щоб збільшити виробництво меду бджолярі починають
удосконалювати вулики, з’являються перші методи утримання бджіл. В 1916 році викладач Боярської школи бджільництва вперше
систематизував існуючі в світі методи бджільництва в своїй книзі "Методы пчеловождения". І досі ця монографія є єдиним
унікальним посібником по методах бджільництва. Саме в цій монографії і було вперше викладено двоматочний метод утримання
бджолиних сімей. До 70-х років XX століття експериментами по утриманню бджіл двоматочним способом зайнялися поодинокі
ентузіасти [13,с.14]. Поширення бджільництва в північних районах, поява і поширення різних хвороб бджіл, зокрема варроатозу,
знову привернуло увагу пасічників до двоматочного методу бджільництва. З`являється в науковій літературі, журналах багато
робіт з цього питання [1;17;21;9;18;19]. На жаль, більшість з цих публікацій до дійсного двоматочного утримання не мають
ніякого відношення. Через незнання визначення терміну двоматочним бджільництвом названо інші методи, зокрема методи з
використанням маток-помічниць, тимчасових відводків і т.д. Але такі методи були відомі ще в кін. XIX - поч. XXст. (методи
Коржневського, Юшкова і т.д.) і не є двоматочним методом бджільництва [7; 8; 27]. Серйозним дослідженням двоматочного
бджільництва є лише роботи О. Озерова, О. Острянського та стаття О.Шамрома, Ю.Субботи та Я.Маланчуки [11; 12; 13; 15; 16;
25]. Досі в літературі по бджільництву з цього питання точаться суперечки. Відомий бджоляр О. Озеров (на жаль життя цієї
видатної людини трагічно обірвалося в 2000 році) і його послідовники вважають двоматочне бджільництво революційним методом,
який вирішив багато проблем у сучасності бджільництві [11; 12; 13; 15; 16]. О.Шамрот і його колеги, спираючись на свої
практичні дослідження, дотримуються думки, що двоматочне бджільництво в порівнянні з одноматочними ніяких прибутків і переваг
не дає, навпаки, воно є збитковим.
Метою даної роботи є:
з’ясувати історію відкриття у бджільництві методу Вельса,
вивчити метод двоматочного бджільництва, запропонованого Озеровим,
визначити, чи справді для бджолярів двоматочне бджільництво краще за одноматочне,
знайти різницю між одноматочним і двоматочним бджільництвом,
привести факти прибутку такого типу бджільництва.
При виконанні роботи використано методи аналізу і порівняльного аналізу: автор проаналізував данні дослідників про
використання двоматочного бджільництва, порівняв результати, випробування різних дослідників про випробування методу на
пасіці наукового керівника, на основі проаналізованих даних зроблені висновки.
РОЗДІЛ 1
Історія появи двоматочного бджільництва.
Приступаючи до вивчення поставленного питання, слід спочатку визначитися з термінологією: що слід розуміти під двома точним
бджільництвом.
Більшість авторів статей називають двоматочним бджільництвом утримання двох сімей у одному вулику через перегородку [21; 9;
20; 3]. Але така ознака викликає сумнів, адже дві сім’ї живуть ізольовано, навіть в одному вулику, і лише в холодні пори року
зігрівають одна одну через перегородку. Як правило, бджоли однієї сім`ї не мають ніяких контактів з маткою другої сім`ї. Коли
через необережність бджоляра у перегородці утворилася бодай одна щілинка, через яку бджола однієї сім`ї могла вільно перейти
в сусіднє відділення, дуже швидко така "двоматочна сім`я" перетворювалася на одноматочну. Бджоли або переходили до відділення
де лишилася матка, або у відділені, де загинула матка, закладувала свіщові маточники. При збереженні між сім’ями навіть
проходу на одну бджолу не могло привести до відновлення другої матки у безматковому відділенні. Отже, визначення двоматочної
сім’ї, як сім’ї, де в одному вулику проживають 2 матки через глуху перегородку, не відповідає дійсності. Науковий керівник
автора роботи одного разу особисто спостерігав, як в такому "двоматочному" вулику через прохід внизу глухої перегородки на
одну бджолу матка з однієї частини вулика за 10 хвилин встигла з рамки свого відділення спуститися на дно вулика, перейти
через прохід в сусіднє відділення і опинитися в цьому відділені на 4-й рамці від перегородки. Деякі автори вважають
двоматочним бджільництвом метод використання влітку матки-помічниці [24; 17; 9; 24, с.99; 4]. Ознаками двоматочного
бджільництва, на їхню думку, виступає робота в одному вулику через глуху перегородку основної сім’ї і відводка. Така
"двоматочна сім’я" існує не більше 2-х місяців, бо на головний медозбір (липень-серпень) сім’ї об’єднуються і залишають кращу
матку. Такі ознаки теж неприйнятні для визначення "двоматочного бджільництва": адже 2 сім’ї працюють ізольвано одна від
одної, а коли вони починають працювати, як одне ціле, в них лишається одна матка. Все це методи з використанням
матки-помічниці з різними модифікаціями і нічого спільного з двоматочним бджільництвом не мають [7; 8].
Свій "унікальний” метод двоматочного бджільництва відкрили кандидати біологічних наук В.П. Поліщук, В.А, Гайдар, Г.М. Приймак
[18, c.181-182; 19, c.49-50]. В своїх монографіях, грунтуючись на досвіді дніпропетровського, нині вже покійного, бджоляра
М.Л. Свириденка, вони описують слідуючий двоматочний метод утримання бджіл. Зимують сім’ї через глуху перегородку, в центрі
якої зроблено отвір 10х15см, закритий сіткою, через яку не можуть пройти бджоли. Весною такі сім’ї добре розвиваються, на
початку головного медозбору матки з відводками пересаджують в новий вулик, розділений навпіл. Ці відводки нарощують силу і
йдуть зимувати. А сім’я, що лишилася, об’єднується в одне ціле, виводить нову матку (або її підсаджують) і збирає врожай
меду. В порівнянні з двома окремими, звичайними сім’ями така сім’я збирає меду більше в 1,5 рази [19, c. 49]. Опис цього
методу розміщено в монографії під заголовком "Двоматочне утримання бджолосімей" [18, c.181; 19, c.49]. Але навряд чи можна
вважати і цей метод двоматочним, адже на вирішальний медозбір сім’я перетворюється на одноматочну, а під час решти часу сім’ї
лише мають завдяки віконечку в перегородці однаковий запах, бджоли однієї сім’ї не мають доступу до сусіднього відділення. За
спостереженнями наукового керівника данної роботи віконечко в центрі перегородки треба закривати двома сітками з одного і
другого боку перегородки, бо якщо буде одна сітка, то рано чи пізно матки обох відділень зустрінуться на сітці і через сітку
одна матка буде вбита іншою. Тільки матки кавказької породи більш терпимі одна до одної і були випадки, коли дві матки без
перегородок жили разом в одній сім’ї до 2 тижнів.
Найбільш точним є визначення двоматочного бджільництва, яке спробував дати В. Шимановський, а більш детально описав О. Озеров
[27, c. 89, 92; 14, c. 20; 13, c. 8-9]. Двоматочне бджільництво - це метод утримання двоматочної сім’ї з двома матками,
бджоли якої весь активний сезон (крім зимівлі) мають вільний доступ через дві решітки Ганемана і спільний корпус (або
корпуси, магазинні надставки, в залежності від сили медозбору) до обох маток. Створити такі умови досить складно. Адже, як
правило, бджолина сім’я має одну матку і з’явитися в сім’ї дві і більше маток може лише в певний період (роїння, тиха заміна
матки). Зайву матку можуть ліквідувати або робочі бджоли, взявши зайву матку в клуб, або матка-суперниця. Під час роїння
вулика можна чути у вулику бойовій голос матки, яка вивелася першою і квакання її сестер, які ще знаходяться в маточниках.
Після виходу рою зі старою маткою молода матка, як правило, розгризає маточники збоку і ліквідує своїх суперниць. Правда,
деякі очевидці свідчать, що у кавказьких бджіл, які проводять тиху заміну матки, можна спостерігати явище, коли 1-2 тижні в
одній сім’ї проживали поряд 2 матки, стара і молода.
Відкрито двоматочне бджільництво було випадково. В 1892 році англійський бджоляр Вельс залишив з весни поряд з сильною сім’єю
нуклеус із запасною молодою маткою, яку ніде не використав. Вулики, якими користувався Вельс, нагадують 20-рамковий лежак на
рамку 203х343 мм. Зверху ставиться або другий корпус, або магазинна надставка на рамку 203х171 мм. Нижній корпус ділиться
навпіл дерев’яною перегородкою товщиною в 9 мм, в якій пропалено отвори, через які не проходять, бджоли, але вільно
циркулюється повітря і дві сім’ї у вулику мають однаковий запах. Аби перегородка не скоробилася, її краї оббиті залізною
стрічкою [27, с. 89]. В таких вуликах Вельс утримував поряд з сильними сім’ями нуклеуси із запасними матками. Весною нуклеус
швидко розвивався в сильну сім’ю. Вельс вирішив не роз’єднувати сім’ї, накрив їх решітками Ганемана і поставив зверху
спільний корпус з порожніми рамками. Решітки не дозволяли маткам перейти у верхній корпус і це запобігало їхній зустрічі. До
головного взятку сім’я наростила велику силу. В результаті вулики з однією маткою дали Вельсу по 41 фунту меду (1фунт –
409,51грам), а двоматковий вулик дав 158 фунтів товарного меду [27, с.89].
На слідуючий рік Вельс всі вулики перетворив на двоматочні й приступив до вироблення методу утримання бджіл, який описав на
сторінках часопису "British Bee Journal" [27, с. 89]. Негативним явищем в цьому методі було роїння, коли з роєм виходили
обидві матки. Щоб запобігти цьому, Вельс утворює від кожної матки відводок, в якому виводить нову матку, яка замінить стару.
Основна сім’я, втративши частину розплоду, повертається до робочого стану [27, с. 90-91]. Завдяки цьому методу Вельс в Англії
зумів отримати навіть мед з фруктових дерев, про який раніше навіть і не мріяв.
На думку Шимановського метод Вельса "довольно хлопотлив и применим на пасеках небольших, но в тех взятках, где быстро нужно
было заготовить большую силу, там он, неотменно, дает хороший результат" [27, с. 91]. Сам Вельс через деякий час покинув
заняття бджільництвом і став підприємцем. На думку В. Шимановського, "это ещё не может служить доказательством неправильности
его идей" [27, с. 92].
Двоматочний метод бджільництва привернув увагу багатьох бджолярів Європи, до середини ХХ ст. багато хто з них експериментував
з методом Вельса, незважаючи на окремі проблеми, метод мав багато переваг над іншими способами бджільництва.
По-перше, це економія коштів під час зимівлі. О. Озеров, який більше 20 років проводив дослідження двоматочного методу,
прийшов до висновку, що двоматочна сім’я, як правило, за кількістю бджіл в 2 рази більше за звичайну бджолосім’ю економить
взимку в порівнянні зі звичайною сім’єю бджіл 1,8-2,5 кг меду [13, c. 46]. При цьому, якщо обидві частини двоматочної сім’ї
однакові за силою, вони взимку не розташовуються біля перегородки. Якщо сім’ї за силою різні, то слабша намагається
розташуватися поряд з перегородкою [12, c. 25].
На сторінках журналів "Пчеловодство" в 80-і рр. минулого століття навіть виникла дискусія з питання переваг зимівлі двох
сімей в одному вулику. В. Г. Жаров низкою дописів в журналі намагався довести негативні наслідки від такої зимівлі [6]. Але
бджолярі І. Верещака і О. Озеров, опираючись на власні дослідження та данні інших бджолярів спростували точку зору Жарова і
довели переваги такої зимівлі.
В подальшому знайшлися ентузіасти, які протягом ХХ ст. намагалися виробити остаточний варіант двоматочного бджільництва. В
1900 році Лоренц намагався створити свій двоматочний вулик. Він з’єднав два корпуси вулика Рута по 7 рамок кожний в одне
ціле, накривав таку споруду решіткою Ганемана і ставив зверху корпус під мед [17]. В 20-і рр. намагався на своїй пасіці
розвивати ідеї Вельса А. М. Кліх [13, c. 14]. В 60-і рр. ХХ ст. у Франції вивчав двоматочне бджільництво професор Л’Ост [13,
c. 10, 14]. В результаті досліджень він прийшов до висновку, що даний метод бджільництва збільшить вихід товарного меду в 3-5
разів.
Двоматочне бджільництво намагалися пристосувати до багатокорпусного вулика Фаррар, Беккер [13, c. 11]. В 70-і роки в СРСР їх
послідовником в Ставропольському краї був бджоляр Я. Гурбанов [13, c. 14]. Вони в нижньму корпусі розташували одну матку,
накривали її решіткою Ганемана, потім ставили коруси під мед, верхнім був ще один корпус з маткою, який від медових корпусів
відділявся ще однією решіткою Ганемана [13, c. 11]. Але така конструкція не витримувала ніякої критики. По-перше, такий вулик
досягав у висоту іноді до 2 метрів, був нестійкий. По-друге, під час інтенсивного медозбору доводилося сім’і об’єднувати,
перетворюючи в одноматочну, бо бджоли заливали верхній корпус з маткою медом і матка припиняла червити, а бджоли закладували
маточники. Експерементуючи в цьому напрямі, не зміг нічого добитися і радянський бджоляр А. Ф. Семененко [13, c. 12].
Ідеї Фаррара знайшли втілення на промислових пасіках США і Канади. Так, в Канаді власник фірми "Тегард Аппаріс ЛТД" Д. Тегард
утримує в багатокорпусних двоматочних вуликах 1500 сімей [1, c. 30]. Якщо звичайна сім’я в багатокорпусному вулику Рута
збирає в середньому 79 кг товарного меду на вулик, то двоматочна – 113 кг. 1500 двоматочних сімей в порівнянні зі
звичайними 1500 сім’ями дають прибутку на 28 500 доларів більше за рік [1, c.30]. Таким чином веде своє бджолярське
господарство і фермер Нельсон зі штату Юта (США). А одна бджолярська фірма зі штату Міннессота під час головного медозбору
зафіксувала слідуючі дані: звичайний вулик за день давав 4,5 кг нектару, а двоматочний - 14,5 кг [13, c. 25].
На жаль, через недосконалість двоматочного методу бджільництва, він не отримав широкого поширення в інших країнах. Цьому
сприяють і деякі забобони, які поширює бджолярська преса. Так, безпідставно двоматочний метод звинуватили у поширенні в
першій половині ХХ ст. гнильцевих захворювань в США і Європі. Хоча це протирічить самому методу, адже згідно з данними
ветеринарної медицини гнилець поширюється у слабких сім’ях, а таких при двоматочному бджільництві не може бути в принципі.
Отже, двоматочне бджільництво - це метод утримання бджіл, коли в сім’ї працює дві матки, а бджоли одного відділення через дві
решітки Ганемана і спільний корпус (або корпуси, надставки) мають можливість переходити вільно і працювати в другому
відділенні весь активний сезон. Всі інші визначення двоматочного бджільництва можна віднести до інших методів (двосімейне
бджільництво, методи утримання з матками-помічницями, тощо). До 80-х р. ХХ ст. виникла потреба подальшої розробки даного
методу. Адже в умовах, які склалися (поява нових хвороб бджіл, зміна медоносної бази внаслідок діяльності людини), тільки
двоматочний метод утримання бджіл міг вирішити проблему збереження бджолосімей і збільшення збору товарного меду в
несприятливих умовах.
РОЗДІЛ 2
Двоматочний метод О. Озерова.
В 80-і р. ХХ ст. бджоляр з Євпаторії Олексій Петрович Озеров після 20-річних експериментів запропонував розроблений ним вулик
і вдосконалений ним до цього вулика двоматочний метод бджільництва. Цей метод був перевірений в 1985-1987 роках Українською
дослідницькою станцією бджільництва, де йому було дано високу оцінку [14, с. 20]. Тривалий час Озеров їздив в різні куточки
Радянського Союзу і читав лекції бджолярам про свій метод. В нього з'явилися і послідовники. В 1991 році київська фірма
"ВАЛКА" надрукувала стотисячним тиражем книгу О. П. Озерова "Рациональное двухматочное пчеловождение" [13]. Ця книга стала
досить популярною серед бджолярів. На жаль, цей революційний метод не отримав широкого поширення, його практикують лише
окремі бджолярі [10, с. 6]. А ім’я самого Озерова потроху забувається. Ніде ви ні в літературі, ні в Інтернеті не знайдете
даних про цого унікального чоловіка. Біографічні данні повідомив друг Олексія Петровича, багатолітній його соратник по
бджолярській справі, керівник фірми "Кримбджолопром" (яка спеціалізується по виводу й реалізації бджолиних маток карпатської
та української степової порід) Володимир Михайлович Рибаков.
Народився Олексій Петрович в 1926 році в Криму, в місті Євпаторія. Довелося йому пережити гітлерівську окупанію, а коли Крим
було звільнено, пішов на фронт. Під час тяжких боїв у Прибалтиці Олексія Петровича було тяжко поранено. Куля зачепила хребет,
лікарі вважали, що Озеров або помре, або на все життя залишиться прикутим до ліжка. Але сильна воля і його дружина зробили
свою справу - в 1947 році Олексій Петрович повернувся до нормального життя і став на ноги. Він закінчив педагогічне училище і
все життя присвятив вчительській справі, був директором школи. Але окремим захопленням його життя з 60-х років ХХ ст. стають
бджоли. Працюючи з бджолами в досить несприятливій місцевості (посушливі степові простори Криму), Озеров намагався виробити
метод бджільництва, який допоможе збільшити збір меду навіть за несприятливих умов.
Вивчаючи літературу з бджільництва, в книзі В. Шимановського "Методы пчеловождения" він познайомився з методом Вельса. Він
відчув потенціал цієї ідеї і присвятив її розробці все життя. Олесій Петрович виростив двох синів, створив велику пасіку,
оснащену розробленими ним вуликами. В 2000 році старі рани дали про себе знати: у нього відняло ноги і він був прикутий до
ліжка. Усвідомлення того, що він стане обузою для рідних, що вже ніколи не зможе працювати на улюбленій пасіці призвело до
того, що Озеров у вересні пішов з життя - застрелився. В передсмертному листі він прохав свого друга, Володимира Михайловича
Рибакова, приготувати пасіку до зими, оскільки він там не був з початку травня. Літо 2000 року було посушливим і бджолярі
Західного Криму не отримали товарного меду. А Рибаков на пасіці Озерова виявив, що всі його двоматочні вулики були залиті
медом, з кожного вулика було отримано по 40л товарного меду, на зиму двоматочні сім’ї забезпечили себе медом самі. І це за
тих умов, що ще у травні Озеров укомплектував вулики за своїм методом і більше до пасіки через хворобу господаря ніхто не
навідувався. Це є один із доказів того, що метод Озерова перспективний і принесе революційні зміни в розвиток бджільництва.
Починаючи розглядати метод Озерова, слід в першу чергу звернути увагу на особливості розробленого Озеровим вулика. Цей вулик
(авторське свідоцтво №668656) складається з трьох корпусів на рамку 435х300мм і двох магазинних надставок на рамку 435х150мм
[14, c. 20]. Нижній корпус містить від 12 до 16 рамок, посередині ділиться перегородкою навпіл. Перегородка має отвори, через
які не проходять бджоли, але повітря з однієї частини вільно проходить в другу частину. Товщина стінок вулика 35мм [13, c.
22]. Тобто, на двоматочні можна переробити вулики-лежаки на 14, 16 рамок, або двохкорпусні на 12 рамок. Цей корпус ставиться
на від’ємне дно-підставку вентиляційну, кліщовловлюючу (авторське свідоцтво №1289434). Цю підставку Озеров розробив ще в
1974році [13, с. 28]. Висота дна 150мм, воно ділиться глухою перегородкою навпіл. До льотка на завісах кріпиться прилітна
дошка, яка під час кочівлі закриває льотки. Нижче льотка і паралельно йому робляться вентиляційні, засітковані отвори, які
можна закрити засувками. Горизонтально в дні між льотками і вентиляційним отвором через все дно кріпиться сітка, через яку не
пройдуть бджоли. Дно кріпиться до нижнього корпусу спеціальними скріпами. Така підставка-дно дозволяє забезпечити додаткову
вентиляцію вулика в жарку погоду, одночасно запобігаючи бджолиним крадіжкам [13, c. 35]. Також таке дно дозволить застосувати
різні види обробки бджіл проти кліщів. Під час обробки медоносів ядохімікати дно дозволить запобігти перегріву гнізда під час
ізоляції бджіл [13, c. 35]. Також таке дно запобігає утворенню плісняви під час зимівлі бджіл. Також зручно прибирати мертвих
бджіл не розбираючи вулик.
Послідовник Озерова, бджоляр А.П.Острянський з Чернігівщини багато років працює з двоматочними сім’ями і має певні
результати. За його дослідженнями, в середньому двоматочні сім’ї збирають товарного меду в 4 рази більше ніж одноматочна
сім’я. Наприклад, коли в 2007 році через несприятливі умови одноматочні сім’ї дали товарного меду по 8-10 кг, двоматочні
сім’ї дали по 50кг товарного меду [15, c. 3].
Острянський теж зазначає проблеми з пластмасовими решітками Ганемана і радить використовувати металеві решітки [15, c. 5].
Серед бджолярів є і прихильники методу Озерова, є і противники. Так противників лякає громіздкість вулика Озерова [23, c. 6].
Бджоляр Ракітін впевнений, що результат цей метод дасть лише з миролюбивими породами бджіл, наприклад з карпатською [23, c.5;
10, c.3].
В 2001 році дослідження з двоматочною сім’єю проводили співробітники Інституту бджільництва імені П.Прокоповича М. Буренін і
П. Котов. Вони привели дані: розплоду в двоматочній сім’ї було більше на 11-13,4%, товарного меду сім’я зібрала 51кг
(одноматочна - 27кг); двоматочна сім’я використала на 50% більше стільників [25, c.2]. В 2002 році піддослідні сім’ї вчених
зібрали: одноматочні - 26,8кг, двоматочні - 60,6кг. Стільників двоматочна сім’я використала на 126,1% більше [25, c.2].
Звідси ці вчені зробили висновок про надумані переваги двоматочного бджільництва, про його безперспективність і в кінці
поблажливо додали, що двоматочне бджільництво потребує подальшого вивчення [25, c.3]. Правда, уважне вивчення "дослідів" цих
вчених викликає багато питань. По-перше, Буренін і Котов замість вуликів Озерова використовували звичайні вулики-лежаки с
перегородкою і спільним магазином, а також двухкорпусні вулики на 12 рамок, помістивши маток у верхньому та нижньому корпусах
через горизонтальну решітку Ганемана. В той же час "вчені" зазначили, що працювали "за рекомендаціями" Озерова та
Полтавського дослідницького інституту(?). І не дивно, що ці дослідники отримали такі результати. Адже методи Озерова були
створені не для штучно створених вуликів, якими користувалися дослідники, а під вулик Озерова. Напевно, ці вчені мало
знаються на бджолярстві, якщо спостерігали "бджолиний канібалізм" [25, c.2]. Ці дослідники не описали, якими методами вони
користувалися. І свої докази непридатності вони доводили таким чином: чомусь продуктивність двоматочної сім’ї вони ділили
навпіл і порівнювали з продуктивністю одноматочної, забуваючи, що двоматочна сім’я - це одна сім’я з двома матками, а не дві
окремі сім’ї. А докази про більше споживання стільників зовсім абсурдне: сильна сім’я, яка збирає більше меду, потребує і
більше стільників для складання продукції. Чи Буренін і Котов збираються помістити більший об’єм меду (60,6кг) в ті ж самі
стільники, які містять 26,8 кг меду? Ще виникає питання: де автори статті, поважні вчені мужі, прочитали в книзі
В.Шимановського "Методы пчеловождения" висновки про недоцільність використання двоматочного бджільництва? Невідомо. Але ясно,
що такі вчені будь-які передові ідеї своїми, начебто науковими, дописами знищать. Адже згадка про кандидата чи доктора наук у
простого бджоляра, як правило, викликає шанобливе ставлення і до його думки прислуховуються.
Ну а про створення двоматочних сімей у двохкорпусному вулику через горизонтальну решітку Ганемана описав в своїй книзі і сам
О.П.Озеров, пояснивши, чому в таких вуликах зникають другі матки [25, c.3; 13, c.11].
Справжні бджолярі, які не один рік працюють за системою і вуликами Озерова, приводять інші дані. Бджоляр з Московської
області В.В.Шибаєв кочує з вуликами Озерова і збирає по 25кг травневого меду від сім’ї, кожна сім’я за сезон дає в середньому
по 75кг товарного меду [26].
У бджоляра з Ростовської області в 1999 році одноматочні сім’ї в двухкорпусних вуликах на 12 рамок дали за сезон по 40 кг
товарного меду, а чотири двоматочних вулики Озерова дали по 180 кг меду [22].
При випробуваннях вулика Озерова в 1982 році в інституті бджільництва одноматочні сім’ї в лежаках дали 0 кг товарного меду, а
вулики Озерова - 42 кг товарного меду [13, с. 25].
В 1987 році бджоляр із міста Алупка А. В. Прометний зібрав з багатокорпусних вуликів по 25 кг товарного меду, а з двоматочних
Озерова - по 200 кг [13, с. 27]. Бджоляр А. Зелеков з Красноярського краю в 1988 році з одноматочних сімей не отримав
товарного меду, а двоматочні Озерова дали по 60 кг меду [13, с.112].
Враховуючи прибутки від двоматочного і одноматочного вуликів, О. П. Озеров підрахував, що двоматочний вулик дає економію
рамок - 20%, економію затрат виготовлення вуликів - 40%, і т. д. [13, с.40-41]. Саме використання вуликів і методу Озерова
перспективне в північних районах, при використанні пакетів бджіл [13, с.17].
Таким чином, український бджоляр О. П. Озеров з Євпаторії удосконалив метод Вельса, розробив унікальний вулик і методи
двоматочного бджільництва до нього. Застосування ідей і винаходів Озерова доводить, що в середньому двоматочна сім’я у вулику
Озерова дає продукції в 3-5 разів більше, ніж одноматочна сім’я. У вулику Озерова бджоли витрачають менше сил, більше мають
енергії, менше спрацьовуються, економлять в зиму корм.
В той же час метод Озерова вимагає від бджоляра високої кваліфікації знань і вмінь. Випадковій людині, непідготовленому
бджоляру краще не братися працювати за методом Озерова.
На жаль, широкого поширення метод Озерова не отримав і поступово можна спостерігати процес забуття його ідей. Аби ми не
втрачали ці знання, щоб не сталося так, як з вуликом П. Прокоповича (коли український винахід вдосконалений американцями у
вигляді багатокорпусного вулика Рута, повернувся на пасіки України), треба запровадити обов’язкове вивчення ідей Озерова в
навчальних закладах, які готують фахівців із бджільництва. Розробити слід і національну програму з державним фінансуванням по
впровадженню на пасіках України перспективних методів Озерова. А вченим мужам з дослідних інститутів потрібно провести
серйозні дослідження по подальшому вдосконаленню унікального методу Озерова. Тільки тоді Україна зможе стати найбільшим
виробником меду в світі і повернути собі історичну славу найбільшого експортера цього солодкого продукту, потіснити, нарешті,
Китай зі світового ринку меду. Адже за часи Київської Русі наш мед знали і в країнах Азії, і в Європі.
ВИСНОВКИ
Бджільництво відігравало і відіграє значну роль в господарстві України. З давніх давен наші предки добували і продавали в
інші країни цілющий, солодкий продукт - мед. Саме в Україні на початку ХIXст. було створено розбірний втулковий вулик і першу
в світі школу бджільництва. Перспективи розвитку бджільництва в Україні є: родючі грунти, помірний клімат, кваліфіковані
кадри, близкість країн, потенційних ринків меду. Але з’явилися і проблеми: загибель бджолосімей взимку, ослаблення бджіл,
поширення нових хвороб. Застосування хімічних речовин для лікування одних хвороб часто може спровокувати появу хвороб нових.
"Весь порятунок у сильних сім’ях", - сказав один вчений-бджоляр. Саме це завдання може виконати новий революційний метод
ведення бджіл - двоматочний.
Двоматочне бджільництво - це метод розведення бджіл, коли робочі бджоли через дві решітки Ганемана і спільний корпус з одного
відділення з маткою вільно потрапляють в інше. В такій сім’ї бджоли нормально відносяться до обох маток, оскільки отвори в
перегородці сприяють набуттю бджолами і матками одного запаху. Метод був відкритий випадково в 1892 році англійським
бджолярем Вельсом. Залишивши весною в одному вулику сім’ю і відводок, Вельс виявив, що сім’ї дуже швидко розвиваються. Він
накрив сім’ї решітками і поставив їм спільний корпус. Результат був вражаючий: бджоли двоматочної сім’ї зібрали меду в 4 рази
більше ніж одноматочна сім’я. Але метод був слабо розроблений, мав багато недоліків. Тривалий час експерименти бджолярів з
цим методом не давали результатів. І лише в кін.70-х-80-і роки ХХ ст. український бджоляр з Євпаторії Олексій Петрович Озеров
створив особливий вулик і під нього розробив методи двоматочного бджільництва в різних погодних умовах і при різних
медозборах. Цей метод дозволяє економити зимою корм бджіл, зберігати їхню силу і здоров’я, за короткий час нарощувати сім’ї
величезної сили, які здатні повністю реалізуватися під час головного медозбору і збирати унікальні види медів, наприклад, з
фруктових дерев. Присутність в сімї двох маток, виділення ними вдвоє більше спеціальних речовин, феромонів, мобілізує бджіл
на роботу і дає вражаючі результати. Двоматочна сім’я здатна за сезон зібрати меду в 3-5 разів більше, ніж сім’я одноматочна.
Також двоматочне бджільництво сприяє розширенню території розведення бджіл, займатися бджільництвом в місцевостях з
несприятливими умовами (наприклад, північні райони Росії).
В той же час використання двоматочного бджільництва вимагає від бджоляра високого рівня кваліфікації і знань, вміння при
зміні ситуації вносити корективи в свої дії. Для поширення двоматочного бджільництва потрібно вести освітню пропоганду
данного методу, зокрема, в навчальних закладах, які готують фахівців з бджільництва. Потрібно також сприяння держави, аби
унікальний метод не був забутий і втрачений.
Треба не забувати і тих видатних людей, які все життя творили нове. Зокрема, потрібно вшанувати і нашого відомого
бджоляра-винахідника Олексія Петровича Озерова.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Абрамов Б. Двухматочные в промышленном пчеловодстве // Пчеловодство. – 1985. - №6. – с. 30-31.
2. Бевзо Е. А. Зимовка по две семьи // Пчеловодство. – 1985. - №12. – с. 24-25.
3. Верещака И. Ещё раз о двух семьях в одном улье // Пчеловодство. – 1986. - №1. – с. 24-25.
4. Гончаренко В. М. Двухматочные семьи. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //
http://www.beekeeping.orc.ru/Arhiv/a2004/n504_35.htm
5. Еськов Е. К. Феромонная коммуникация. // Пчеловодство. – 1988. - №6. – с. 30.
6. Жаров В. Г. Зимовка в спаренном улье. // Пчеловодство. – 1987. - №10. – с. 26.
7. Кривко Ю. Б. Пасічникую за методами Шимамановського і Корженевського. // Пасіка. – 2000. - №9. – с. 11.
8. Кривко Ю. Б. Успех – в соединении двух методов. // Пасека России. – 2004. - №7. – с.5.
9. Мельдерис П. Две матки в гнезде пчёл. // Пчеловодство. – 1960. - №5. – с. 47-48.
10. Метод Озерова. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.airbees.com/forum/viewtopic.php?f=8&t=3551
11. Озеров А. П. Двухматочное содержание. // Пчеловодство. – 1988. - №6. – с. 22-23. – 1988. - №7. – с. 24-25.
12. Озеров А. П. Многолетний опыт спаренной зимовки. // Пчеловодство. – 1985. - №12. – с. 25-26.
13. Озеров А. П. Рациональное двухматочное пчеловождение. – К.: Фирма "ВАЛКА”, 1991. – 127 с.
14. Озеров А. П. Улей для двухматочного содержания. // Пчеловодство. – 1987. - №6. – с. 20-21.
15. Острянский А. П. Пчеловодная страничка. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://www.ostrianskij.narod.ru/
16. Острянский А. П. Улей Озерова. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //
http://www.beekeeping.orc.ru/Arhiv/a2007/n1007_42.htm
17. Пеянович Р. Дві матки у вуликах Лангстрота-Рута. // Пасіка. – 2000. - №6. – с. 17.
18. Поліщук В. П. Гайдар В. А. Пасіка. – К.: Ділова Україна, 1993. – 272с.
19. Приймак Г. М. Пасіка у присадибному господарстві. – К.: Урожай, 1993. – 168 с.
20. Прудченко В. Д. В многокорпусном две семьи. // Пчеловодство. – 1973. - №1. – с.39.
21. Романенко В. А. В каждом улье две матки. // Пчеловодство. – 1968. - №7. – с.26.
22. Улей Озерова. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://mwob.com. ua/showthread.php?t=279
23.Улей Озерова. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.pchelovod.info/index.php?showtopic=4677
24. Федотов Г. Доходное – двухсемейное. // Пасека России. – 2004. - №8. – с.11.
25. Шамром О. А. Суббота Ю. В. Маланчука Я. Н. Двухматочное содержание пчелиных семей. - [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: //http://uley.org.ua/page/14/
26. Шибаев В. В. Доходная мини-пасека. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //
http://www.beekeeping.orc.ru/Arhiv/a2006/n106_44.htm
27. Шимановский В. Методы пчеловождения. – К.: ИТФ " Перун ”, 1996. – 352с.
Автори: Легкий Максим, Кривко Юрій.
| 
