Четверг
28.03.2024
17:32
Приветствую Вас Гость
RSS
 
embroidery.ucoz.ua
Главная Регистрация Вход
Каталог статей »
Меню сайта

Категории раздела
Мои статьи [26]

Главная » Статьи » Мои статьи

А. П. Озеров и двоматочное пчеловождение
ВСТУП
Значення бджільництва для нашої країни важко переоцінити. Ще в часи Київської Русі наші предки, найвідважніші та 
 
найрозумніші, займалися бджільництвом, мед і віск були одними з головних статей експорту Русі. Поступово вони почали 
 
приручати бджіл: спочатку вони закурювали бджолині сім’ї димом та забирали мед і віск, пізніше, за часів Ярослава Мудрого, 
 
вони робили в деревах штучні дупла, бджіл не нищили, а лише в серпні забирали частину меду. Ще пізніше, в XVI-XVIII 
 
століттях, наші пращури утримують бджіл біля садиби у перших вуликах-колодах. Це утримання було недосконалим, бджоли часто 
 
гинули від хвороб, а бджолярі, які не вміли лікувати бджіл, часто лікували їх такими засобами: вішали то голову щуки, то 
 
череп коня, аби відігнати від бджіл "злих духів". Медозбори від однієї сім’ї були малими.
В 1814 році саме в Україні, в Чернігівській губернії, створив перший рамковий втулковий вулик Петро Іванович Прокопович. Він 
 
відкрив першу в Європі школу бджільництва, яка успішно діяла більше 50 років, викладання в ній йшло на українській мові. 
 
Петро Прокопович вперше в світі застосував лікування гнильцю методом голодування бджіл. 
Після появи розбірних вуликів почався новий період  розвитку бджільництва. В світі, незважаючи на поширення цукру, попит на 
 
мед не зменшується. Найбільшими споживачами меду є Німеччина та Японія. Щоб збільшити виробництво меду бджолярі починають 
 
удосконалювати вулики, з’являються перші методи утримання бджіл. В 1916 році викладач Боярської школи бджільництва вперше 
 
систематизував існуючі в світі методи бджільництва в своїй книзі "Методы пчеловождения". І досі ця монографія є єдиним 
 
унікальним посібником по методах бджільництва. Саме в цій монографії і було вперше викладено двоматочний метод утримання 
 
бджолиних сімей. До 70-х років XX століття експериментами по утриманню бджіл двоматочним способом зайнялися поодинокі 
 
ентузіасти [13,с.14]. Поширення бджільництва в північних районах, поява і поширення різних хвороб бджіл, зокрема варроатозу, 
 
знову привернуло увагу пасічників до двоматочного методу бджільництва. З`являється в науковій літературі, журналах багато 
 
робіт з цього питання [1;17;21;9;18;19]. На жаль, більшість з цих публікацій до дійсного двоматочного утримання не мають 
 
ніякого відношення. Через незнання визначення терміну двоматочним бджільництвом названо інші методи, зокрема методи з 
 
використанням маток-помічниць, тимчасових відводків і т.д. Але такі методи були відомі ще в кін. XIX - поч. XXст. (методи 
 
Коржневського, Юшкова і т.д.) і не є двоматочним методом бджільництва [7; 8; 27]. Серйозним дослідженням двоматочного 
 
бджільництва є лише роботи  О. Озерова, О. Острянського та стаття  О.Шамрома, Ю.Субботи та Я.Маланчуки [11; 12; 13; 15; 16; 
 
25]. Досі в літературі по бджільництву з цього питання точаться суперечки. Відомий бджоляр О. Озеров (на жаль життя цієї 
 
видатної людини трагічно обірвалося в 2000 році) і його послідовники вважають двоматочне бджільництво революційним методом,  
 
який вирішив багато проблем у сучасності бджільництві [11; 12; 13; 15; 16]. О.Шамрот і його колеги, спираючись на свої 
 
практичні дослідження, дотримуються думки, що двоматочне бджільництво в порівнянні з одноматочними ніяких прибутків і переваг 
 
не дає, навпаки, воно є збитковим. 
Метою даної роботи є:
з’ясувати історію відкриття у бджільництві  методу Вельса,
вивчити метод двоматочного бджільництва, запропонованого Озеровим,
визначити, чи справді для бджолярів двоматочне бджільництво краще за одноматочне,
знайти різницю між одноматочним і двоматочним бджільництвом, 
привести факти прибутку такого типу бджільництва.
При виконанні роботи використано методи аналізу і порівняльного аналізу: автор проаналізував данні дослідників про 
 
використання двоматочного бджільництва, порівняв результати, випробування різних дослідників про випробування методу на 
 
пасіці наукового керівника, на основі проаналізованих даних зроблені висновки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
РОЗДІЛ 1 
Історія появи двоматочного бджільництва.
Приступаючи до вивчення поставленного питання, слід спочатку визначитися з термінологією: що слід розуміти під двома точним 
 
бджільництвом.
Більшість авторів статей називають двоматочним бджільництвом утримання двох сімей у одному вулику через перегородку [21; 9; 
 
20; 3]. Але така ознака викликає сумнів, адже дві сім’ї живуть ізольовано, навіть в одному вулику, і лише в холодні пори року 
 
зігрівають одна одну через перегородку. Як правило, бджоли однієї сім`ї не мають ніяких контактів з маткою другої сім`ї. Коли 
 
через необережність бджоляра у перегородці  утворилася бодай одна щілинка, через яку бджола однієї сім`ї могла вільно перейти 
 
в сусіднє відділення, дуже швидко така "двоматочна сім`я" перетворювалася на одноматочну. Бджоли або переходили до відділення 
 
де лишилася матка, або у відділені, де загинула матка, закладувала свіщові маточники. При збереженні між сім’ями навіть 
 
проходу на одну бджолу не могло привести до відновлення другої матки у безматковому відділенні. Отже, визначення двоматочної 
 
сім’ї, як сім’ї, де в одному вулику проживають 2 матки через глуху перегородку, не відповідає дійсності. Науковий керівник 
 
автора роботи одного разу особисто спостерігав, як в такому "двоматочному" вулику через прохід внизу глухої перегородки на 
 
одну бджолу матка з однієї частини вулика за 10 хвилин встигла з рамки свого відділення спуститися на дно вулика, перейти 
 
через прохід в сусіднє відділення і опинитися в цьому відділені на 4-й рамці від перегородки. Деякі автори вважають 
 
двоматочним бджільництвом метод використання влітку матки-помічниці [24; 17; 9; 24, с.99; 4]. Ознаками двоматочного 
 
бджільництва, на їхню думку, виступає робота в одному вулику через глуху перегородку основної сім’ї і відводка. Така 
 
"двоматочна сім’я" існує не більше 2-х місяців, бо на головний медозбір (липень-серпень) сім’ї об’єднуються і залишають кращу 
 
матку. Такі ознаки теж неприйнятні для визначення "двоматочного бджільництва": адже 2 сім’ї працюють ізольвано одна від 
 
одної, а коли вони починають працювати, як одне ціле, в них лишається одна матка. Все це методи з використанням 
 
матки-помічниці з різними модифікаціями і нічого спільного з двоматочним бджільництвом не мають [7; 8].
Свій "унікальний” метод двоматочного бджільництва відкрили кандидати біологічних наук В.П. Поліщук, В.А, Гайдар, Г.М. Приймак 
 
[18, c.181-182; 19, c.49-50]. В своїх монографіях, грунтуючись на досвіді дніпропетровського, нині вже покійного, бджоляра 
 
М.Л. Свириденка, вони описують слідуючий двоматочний метод утримання бджіл. Зимують сім’ї через глуху перегородку, в центрі 
 
якої зроблено отвір 10х15см, закритий сіткою, через яку не можуть пройти бджоли. Весною такі сім’ї добре розвиваються, на 
 
початку головного медозбору матки з відводками пересаджують в новий вулик, розділений навпіл. Ці відводки нарощують силу і 
 
йдуть зимувати. А сім’я, що лишилася, об’єднується в одне ціле, виводить нову матку (або її підсаджують) і збирає врожай 
 
меду. В порівнянні з двома окремими, звичайними сім’ями така сім’я збирає меду більше в 1,5 рази [19, c. 49]. Опис цього 
 
методу розміщено в монографії під заголовком "Двоматочне утримання бджолосімей" [18, c.181; 19, c.49]. Але навряд чи можна 
 
вважати і цей метод двоматочним, адже на вирішальний медозбір сім’я перетворюється на одноматочну, а під час решти часу сім’ї 
 
лише мають завдяки віконечку в перегородці однаковий запах, бджоли однієї сім’ї не мають доступу до сусіднього відділення. За 
 
спостереженнями наукового керівника данної роботи віконечко в центрі перегородки треба закривати двома сітками з одного і 
 
другого боку перегородки, бо якщо буде одна сітка, то рано чи пізно матки обох відділень зустрінуться на сітці і через сітку 
 
одна матка буде вбита іншою. Тільки матки кавказької породи більш терпимі одна до одної і були випадки, коли дві матки без 
 
перегородок жили разом в одній сім’ї до 2 тижнів.
Найбільш точним є визначення двоматочного бджільництва, яке спробував дати В. Шимановський, а більш детально описав О. Озеров 
 
 [27,  c. 89, 92; 14, c. 20; 13, c. 8-9].  Двоматочне бджільництво - це метод утримання двоматочної сім’ї з двома матками, 
 
бджоли якої весь активний сезон (крім зимівлі) мають вільний доступ через дві решітки Ганемана і спільний корпус (або 
 
корпуси, магазинні надставки, в залежності від сили медозбору) до обох маток. Створити такі умови досить складно. Адже, як 
 
правило, бджолина сім’я має одну матку і з’явитися в сім’ї дві і більше маток може лише в певний період (роїння, тиха заміна 
 
матки). Зайву матку можуть ліквідувати або робочі бджоли, взявши зайву матку в клуб, або матка-суперниця. Під час роїння 
 
вулика можна чути у вулику бойовій голос матки, яка вивелася першою і квакання її сестер, які ще знаходяться в маточниках. 
 
Після виходу рою зі старою маткою молода матка, як правило, розгризає маточники збоку і ліквідує своїх суперниць. Правда,  
 
деякі очевидці свідчать, що у кавказьких бджіл, які проводять тиху заміну матки, можна спостерігати явище, коли 1-2 тижні в 
 
одній сім’ї проживали поряд 2 матки,  стара і молода.
Відкрито двоматочне бджільництво було випадково. В 1892 році англійський бджоляр Вельс залишив з весни поряд з сильною сім’єю 
 
нуклеус із запасною молодою маткою, яку ніде не використав. Вулики, якими користувався Вельс, нагадують 20-рамковий лежак на 
 
рамку 203х343 мм. Зверху ставиться або другий корпус, або магазинна надставка на рамку 203х171 мм. Нижній корпус ділиться 
 
навпіл дерев’яною перегородкою товщиною в 9 мм, в якій пропалено отвори, через які не проходять, бджоли, але вільно 
 
циркулюється повітря і дві сім’ї у вулику мають однаковий запах. Аби перегородка не скоробилася, її краї оббиті залізною 
 
стрічкою [27, с. 89]. В таких вуликах Вельс утримував поряд з сильними сім’ями нуклеуси із запасними матками. Весною нуклеус 
 
швидко розвивався в сильну сім’ю. Вельс вирішив не роз’єднувати сім’ї, накрив їх решітками Ганемана і поставив зверху 
 
спільний корпус з порожніми рамками. Решітки не дозволяли маткам перейти у верхній корпус і це запобігало їхній зустрічі. До 
 
головного взятку сім’я наростила велику силу. В результаті вулики з однією маткою дали Вельсу по 41 фунту меду (1фунт – 
 
409,51грам), а двоматковий вулик дав 158 фунтів товарного меду [27, с.89]. 
На слідуючий рік Вельс всі вулики перетворив на двоматочні й приступив до вироблення методу утримання бджіл, який описав на 
 
сторінках часопису "British Bee Journal" [27, с. 89]. Негативним явищем в цьому методі було роїння, коли з роєм виходили 
 
обидві матки. Щоб запобігти цьому, Вельс утворює від кожної матки відводок, в якому виводить нову матку, яка замінить стару. 
 
Основна сім’я, втративши частину розплоду, повертається до робочого стану [27, с. 90-91]. Завдяки цьому методу Вельс в Англії 
 
зумів отримати навіть мед з фруктових дерев, про який раніше навіть і не мріяв.
На думку Шимановського метод Вельса "довольно хлопотлив и применим на пасеках небольших, но в тех взятках, где быстро нужно 
 
было заготовить большую силу, там он, неотменно,  дает хороший результат" [27, с. 91]. Сам Вельс через деякий час покинув 
 
заняття бджільництвом і став підприємцем. На думку В. Шимановського, "это ещё не может служить доказательством неправильности 
 
его идей" [27, с. 92]. 
Двоматочний метод бджільництва привернув увагу багатьох бджолярів Європи, до середини ХХ ст. багато хто з них експериментував 
 
з методом Вельса, незважаючи на окремі проблеми, метод мав багато переваг над іншими способами бджільництва.
По-перше, це економія коштів під час зимівлі. О. Озеров, який більше 20 років проводив дослідження двоматочного методу, 
 
прийшов до висновку, що двоматочна сім’я, як правило, за кількістю бджіл в 2 рази більше за звичайну бджолосім’ю економить 
 
взимку в порівнянні зі звичайною сім’єю бджіл 1,8-2,5 кг меду [13, c. 46]. При цьому, якщо обидві частини двоматочної сім’ї 
 
однакові за силою, вони взимку не розташовуються біля перегородки. Якщо сім’ї за силою різні, то слабша намагається 
 
розташуватися поряд з перегородкою [12, c. 25].
На сторінках журналів "Пчеловодство" в 80-і рр. минулого століття навіть виникла дискусія з питання переваг зимівлі двох 
 
сімей в одному вулику. В. Г. Жаров низкою дописів в журналі намагався довести негативні наслідки від такої зимівлі [6]. Але 
 
бджолярі І. Верещака і О. Озеров, опираючись на власні дослідження та данні інших бджолярів спростували точку зору Жарова і 
 
довели переваги такої зимівлі.
В подальшому знайшлися ентузіасти, які протягом ХХ ст. намагалися виробити остаточний варіант двоматочного бджільництва. В 
 
1900 році Лоренц намагався створити свій двоматочний вулик. Він з’єднав два корпуси вулика Рута по 7 рамок кожний в одне 
 
ціле, накривав таку споруду решіткою Ганемана і ставив зверху корпус під мед [17]. В 20-і рр. намагався на своїй пасіці 
 
розвивати ідеї Вельса А. М. Кліх [13, c. 14]. В 60-і рр. ХХ ст. у Франції вивчав двоматочне бджільництво професор Л’Ост [13, 
 
c. 10, 14]. В результаті досліджень він прийшов до висновку, що даний метод бджільництва збільшить вихід товарного меду в 3-5 
 
разів.
Двоматочне бджільництво намагалися пристосувати до багатокорпусного вулика Фаррар, Беккер [13, c. 11].  В 70-і роки в СРСР їх 
 
послідовником в Ставропольському краї був бджоляр Я. Гурбанов [13, c. 14]. Вони в нижньму корпусі розташували одну матку, 
 
накривали її решіткою Ганемана, потім ставили коруси під мед, верхнім був ще один корпус з маткою, який від медових корпусів 
 
відділявся ще однією решіткою Ганемана [13, c. 11]. Але така конструкція не витримувала ніякої критики. По-перше, такий вулик 
 
досягав у висоту іноді до 2 метрів, був нестійкий. По-друге, під час інтенсивного медозбору доводилося сім’і об’єднувати, 
 
перетворюючи в одноматочну, бо бджоли заливали верхній корпус з маткою медом і матка припиняла червити, а бджоли закладували 
 
маточники. Експерементуючи в цьому напрямі, не зміг нічого добитися і радянський бджоляр А. Ф. Семененко [13, c. 12]. 
Ідеї Фаррара знайшли втілення на промислових пасіках США і Канади. Так, в Канаді власник фірми "Тегард Аппаріс ЛТД" Д. Тегард 
 
утримує в багатокорпусних двоматочних вуликах 1500 сімей [1, c. 30]. Якщо звичайна сім’я в багатокорпусному вулику Рута 
 
збирає в середньому 79  кг товарного меду на вулик, то двоматочна – 113  кг. 1500 двоматочних сімей в порівнянні зі 
 
звичайними 1500 сім’ями дають прибутку на 28 500 доларів більше за рік [1, c.30]. Таким чином веде своє бджолярське 
 
господарство і фермер Нельсон зі штату Юта (США). А одна бджолярська фірма зі штату Міннессота під час головного медозбору 
 
зафіксувала слідуючі дані: звичайний вулик за день давав 4,5  кг нектару, а двоматочний - 14,5  кг [13, c. 25].
На жаль, через недосконалість двоматочного методу бджільництва, він не отримав широкого поширення в інших країнах. Цьому 
 
сприяють і деякі забобони, які поширює бджолярська преса. Так, безпідставно двоматочний метод звинуватили у поширенні в 
 
першій половині ХХ ст. гнильцевих захворювань в США і Європі. Хоча це протирічить самому методу, адже згідно з данними  
 
ветеринарної медицини гнилець поширюється у слабких сім’ях, а таких при двоматочному бджільництві не може бути в принципі. 
Отже, двоматочне бджільництво - це метод утримання бджіл, коли в сім’ї працює дві матки, а бджоли одного відділення через дві 
 
решітки Ганемана і спільний корпус (або корпуси, надставки) мають можливість переходити вільно і працювати в другому 
 
відділенні весь активний сезон. Всі інші визначення двоматочного бджільництва можна віднести до інших методів (двосімейне 
 
бджільництво, методи утримання з матками-помічницями, тощо). До 80-х р. ХХ ст. виникла потреба подальшої розробки даного 
 
методу. Адже в умовах, які склалися (поява нових хвороб бджіл, зміна медоносної бази внаслідок діяльності людини), тільки 
 
двоматочний метод утримання бджіл міг вирішити проблему збереження бджолосімей і збільшення збору товарного меду в 
 
несприятливих умовах.
 
 
 
 
 
 
 
 
 РОЗДІЛ 2 
Двоматочний метод О. Озерова.
В 80-і р. ХХ ст. бджоляр з Євпаторії Олексій Петрович Озеров після 20-річних експериментів запропонував розроблений ним вулик 
 
і вдосконалений ним до цього вулика двоматочний метод бджільництва. Цей метод був перевірений в 1985-1987 роках Українською 
 
дослідницькою станцією бджільництва, де йому було дано високу оцінку [14,  с. 20]. Тривалий час Озеров їздив в різні куточки 
 
Радянського Союзу і читав лекції бджолярам про свій метод. В нього з'явилися і послідовники. В 1991 році київська фірма 
 
"ВАЛКА" надрукувала стотисячним тиражем книгу О. П. Озерова "Рациональное двухматочное  пчеловождение" [13]. Ця книга стала 
 
досить популярною серед бджолярів. На жаль, цей революційний метод не отримав широкого поширення, його практикують лише 
 
окремі бджолярі  [10, с. 6]. А ім’я самого Озерова потроху забувається. Ніде ви ні в літературі, ні в Інтернеті не знайдете 
 
даних про цого унікального чоловіка. Біографічні данні повідомив друг Олексія Петровича, багатолітній його соратник по 
 
бджолярській справі, керівник фірми "Кримбджолопром" (яка спеціалізується по виводу й реалізації бджолиних маток карпатської 
 
та української степової порід) Володимир Михайлович Рибаков.
Народився Олексій Петрович в 1926 році в Криму, в місті Євпаторія. Довелося йому пережити гітлерівську окупанію, а коли Крим 
 
було звільнено, пішов на фронт. Під час тяжких боїв у Прибалтиці Олексія Петровича було тяжко поранено. Куля зачепила хребет, 
 
лікарі вважали, що Озеров або помре, або на все життя залишиться прикутим до ліжка. Але сильна воля і його дружина зробили 
 
свою справу - в 1947 році Олексій Петрович повернувся до нормального життя і став на ноги. Він закінчив педагогічне училище і 
 
все життя присвятив вчительській справі, був директором школи. Але окремим захопленням його життя з 60-х років ХХ ст. стають 
 
бджоли. Працюючи з бджолами в досить несприятливій місцевості (посушливі степові простори Криму), Озеров намагався виробити 
 
метод бджільництва, який допоможе збільшити збір меду навіть за несприятливих умов.
Вивчаючи літературу з бджільництва, в книзі В. Шимановського "Методы пчеловождения" він познайомився з методом Вельса. Він 
 
відчув потенціал цієї ідеї і присвятив її розробці все життя. Олесій Петрович виростив двох синів, створив велику пасіку, 
 
оснащену розробленими ним вуликами. В 2000 році старі рани дали про себе знати: у нього відняло ноги і він був прикутий до 
 
ліжка. Усвідомлення того, що він стане обузою для рідних, що вже ніколи не зможе працювати на улюбленій пасіці призвело до 
 
того, що Озеров у вересні пішов з життя - застрелився. В передсмертному листі він прохав свого друга, Володимира Михайловича 
 
Рибакова, приготувати пасіку до зими, оскільки він там не був з початку травня. Літо 2000 року було посушливим і бджолярі 
 
Західного Криму не отримали товарного меду. А Рибаков на пасіці Озерова виявив, що всі його двоматочні вулики були залиті 
 
медом, з кожного вулика було отримано по 40л товарного меду, на зиму двоматочні сім’ї забезпечили себе медом самі. І це за 
 
тих умов, що ще у травні Озеров укомплектував вулики за своїм методом і більше до пасіки через хворобу господаря ніхто не 
 
навідувався. Це є один із доказів того, що метод Озерова перспективний і принесе революційні зміни в розвиток бджільництва.
Починаючи розглядати метод Озерова, слід в першу чергу звернути увагу на особливості розробленого Озеровим вулика. Цей вулик 
 
(авторське свідоцтво №668656) складається з трьох корпусів на рамку 435х300мм і двох магазинних надставок на рамку 435х150мм 
 
[14, c. 20]. Нижній корпус містить від 12 до 16 рамок, посередині ділиться перегородкою навпіл. Перегородка має отвори, через 
 
які не проходять бджоли, але повітря з однієї частини вільно проходить в другу частину. Товщина стінок вулика 35мм [13, c. 
 
22]. Тобто, на двоматочні можна переробити вулики-лежаки на 14, 16 рамок, або двохкорпусні на 12 рамок. Цей корпус ставиться 
 
на від’ємне дно-підставку вентиляційну, кліщовловлюючу (авторське свідоцтво №1289434). Цю підставку Озеров розробив ще в 
 
1974році [13, с. 28]. Висота дна 150мм, воно ділиться глухою перегородкою навпіл. До льотка на завісах кріпиться прилітна 
 
дошка, яка під час кочівлі закриває льотки. Нижче льотка і паралельно йому робляться вентиляційні, засітковані отвори, які 
 
можна закрити засувками. Горизонтально в дні між льотками і вентиляційним отвором через все дно кріпиться сітка, через яку не 
 
пройдуть бджоли.  Дно кріпиться  до нижнього корпусу спеціальними скріпами. Така підставка-дно дозволяє забезпечити додаткову 
 
вентиляцію вулика в жарку погоду, одночасно запобігаючи бджолиним крадіжкам [13, c. 35]. Також таке дно дозволить застосувати 
 
різні види обробки бджіл проти кліщів. Під час обробки медоносів ядохімікати дно дозволить запобігти перегріву гнізда під час 
 
ізоляції бджіл [13, c. 35]. Також таке дно запобігає утворенню плісняви під час зимівлі бджіл. Також зручно прибирати мертвих 
 
бджіл не розбираючи вулик.
Послідовник Озерова, бджоляр А.П.Острянський з Чернігівщини багато років працює з двоматочними сім’ями і має певні 
 
результати. За його дослідженнями, в середньому двоматочні сім’ї збирають товарного меду в 4 рази більше ніж одноматочна 
 
сім’я. Наприклад, коли в 2007 році через несприятливі умови одноматочні сім’ї дали товарного меду по 8-10 кг,  двоматочні 
 
сім’ї дали по 50кг товарного меду [15, c. 3].
Острянський теж зазначає проблеми з пластмасовими решітками Ганемана і радить використовувати металеві решітки [15, c. 5]. 
Серед бджолярів є і прихильники методу Озерова, є і противники. Так противників лякає громіздкість вулика Озерова [23, c. 6]. 
 
Бджоляр Ракітін впевнений, що результат цей метод дасть лише з миролюбивими породами бджіл, наприклад з карпатською [23, c.5; 
 
10, c.3].
В 2001 році дослідження з двоматочною сім’єю проводили співробітники Інституту бджільництва імені П.Прокоповича М. Буренін і 
 
П. Котов. Вони привели дані: розплоду в двоматочній сім’ї було більше на 11-13,4%, товарного меду сім’я зібрала 51кг 
 
(одноматочна - 27кг); двоматочна сім’я використала на 50% більше стільників [25, c.2]. В 2002 році піддослідні сім’ї вчених 
 
зібрали: одноматочні - 26,8кг, двоматочні - 60,6кг. Стільників двоматочна сім’я використала на 126,1% більше [25, c.2]. 
 
Звідси ці вчені зробили висновок про надумані переваги двоматочного бджільництва, про його безперспективність і в кінці 
 
поблажливо додали, що двоматочне бджільництво потребує подальшого вивчення [25, c.3]. Правда, уважне вивчення "дослідів" цих 
 
вчених викликає багато питань. По-перше, Буренін і Котов замість вуликів Озерова використовували звичайні вулики-лежаки с 
 
перегородкою і спільним магазином, а також двухкорпусні вулики на 12 рамок, помістивши маток у верхньому та нижньому корпусах 
 
через горизонтальну решітку Ганемана. В той же час "вчені" зазначили, що працювали "за рекомендаціями" Озерова та 
 
Полтавського дослідницького інституту(?). І не дивно, що ці дослідники отримали такі результати. Адже методи Озерова були 
 
створені не для штучно створених вуликів, якими користувалися дослідники, а під вулик Озерова. Напевно, ці вчені мало 
 
знаються на бджолярстві, якщо спостерігали "бджолиний канібалізм" [25, c.2]. Ці дослідники не описали, якими методами вони 
 
користувалися. І свої докази непридатності вони доводили таким чином: чомусь продуктивність двоматочної сім’ї вони ділили 
 
навпіл і порівнювали з продуктивністю одноматочної, забуваючи, що двоматочна сім’я - це одна сім’я з двома матками, а не дві 
 
окремі сім’ї. А докази про більше споживання стільників зовсім абсурдне: сильна сім’я, яка збирає більше меду, потребує і 
 
більше стільників для складання продукції. Чи Буренін і Котов збираються помістити більший об’єм меду (60,6кг) в ті ж самі 
 
стільники, які містять 26,8 кг меду? Ще виникає питання: де автори статті, поважні вчені мужі, прочитали в книзі 
 
В.Шимановського "Методы пчеловождения" висновки про недоцільність використання двоматочного бджільництва? Невідомо. Але ясно, 
 
що такі вчені будь-які передові ідеї своїми, начебто науковими, дописами знищать. Адже згадка про кандидата чи доктора наук у 
 
простого бджоляра, як правило, викликає шанобливе ставлення і до його думки прислуховуються.
Ну а про створення двоматочних сімей у двохкорпусному вулику через горизонтальну решітку Ганемана описав в своїй книзі і сам 
 
О.П.Озеров, пояснивши, чому в таких вуликах зникають другі матки [25, c.3; 13, c.11]. 
Справжні бджолярі, які не один рік працюють за системою і вуликами Озерова, приводять інші дані. Бджоляр з Московської 
 
області В.В.Шибаєв кочує з вуликами Озерова і збирає по 25кг травневого меду від сім’ї, кожна сім’я за сезон дає в середньому 
 
по 75кг товарного меду [26].
У бджоляра з Ростовської області в 1999 році одноматочні сім’ї в двухкорпусних вуликах на 12 рамок дали за сезон по 40 кг 
 
товарного меду, а чотири двоматочних вулики Озерова дали по 180 кг меду [22].
При випробуваннях вулика Озерова в 1982 році в інституті бджільництва одноматочні сім’ї в лежаках дали 0 кг товарного меду, а 
 
вулики Озерова - 42 кг товарного меду [13, с. 25].
В 1987 році бджоляр із міста Алупка А. В. Прометний зібрав з багатокорпусних вуликів по 25 кг товарного меду, а з двоматочних 
 
Озерова - по 200 кг [13, с. 27]. Бджоляр А. Зелеков з Красноярського краю в 1988 році з одноматочних сімей не отримав 
 
товарного меду, а двоматочні Озерова дали по 60 кг меду [13, с.112].
Враховуючи прибутки від двоматочного і одноматочного вуликів, О. П. Озеров підрахував, що двоматочний вулик дає економію 
 
рамок - 20%, економію затрат виготовлення вуликів - 40%, і т. д. [13, с.40-41]. Саме використання вуликів і методу Озерова 
 
перспективне в північних районах, при використанні пакетів бджіл [13, с.17].
Таким чином, український бджоляр О. П. Озеров з Євпаторії удосконалив метод Вельса, розробив унікальний вулик і методи 
 
двоматочного бджільництва до нього. Застосування ідей і винаходів Озерова доводить, що в середньому двоматочна сім’я у вулику 
 
Озерова дає продукції в 3-5 разів більше, ніж одноматочна сім’я. У вулику Озерова бджоли витрачають менше сил, більше мають 
 
енергії, менше спрацьовуються, економлять в зиму корм. 
В той же час метод Озерова вимагає від бджоляра високої кваліфікації знань і вмінь. Випадковій людині, непідготовленому 
 
бджоляру краще не братися працювати за методом Озерова. 
На жаль, широкого поширення метод Озерова не отримав і поступово можна спостерігати процес забуття його ідей. Аби ми не 
 
втрачали ці знання, щоб не сталося так, як з вуликом П. Прокоповича (коли український винахід вдосконалений американцями у 
 
вигляді багатокорпусного вулика Рута, повернувся на пасіки України), треба запровадити обов’язкове вивчення ідей Озерова в 
 
навчальних закладах, які готують фахівців із бджільництва. Розробити слід і національну програму з державним фінансуванням по 
 
впровадженню на пасіках України перспективних методів Озерова. А вченим мужам з дослідних інститутів потрібно провести 
 
серйозні дослідження по подальшому вдосконаленню унікального методу Озерова. Тільки тоді Україна зможе стати найбільшим 
 
виробником меду в світі і повернути собі історичну славу найбільшого експортера цього солодкого продукту, потіснити, нарешті, 
 
Китай зі світового ринку меду. Адже за часи Київської Русі наш мед знали і в країнах Азії, і в Європі.
        
 
 
 
 
 
 
 
ВИСНОВКИ
Бджільництво відігравало і відіграє значну роль в господарстві України. З давніх давен наші предки добували і продавали в 
 
інші країни цілющий, солодкий продукт - мед. Саме в Україні на початку ХIXст. було створено розбірний втулковий вулик і першу 
 
в світі школу бджільництва. Перспективи розвитку бджільництва в Україні є: родючі грунти, помірний клімат, кваліфіковані 
 
кадри, близкість країн, потенційних ринків меду. Але з’явилися і проблеми: загибель бджолосімей взимку, ослаблення бджіл, 
 
поширення нових хвороб. Застосування хімічних речовин для лікування одних хвороб часто може спровокувати появу хвороб нових. 
 
"Весь порятунок у сильних сім’ях", - сказав один вчений-бджоляр. Саме це завдання може виконати новий революційний метод 
 
ведення бджіл - двоматочний.
Двоматочне бджільництво - це метод розведення бджіл, коли робочі бджоли через дві решітки Ганемана і спільний корпус з одного 
 
відділення з маткою вільно потрапляють в інше. В такій сім’ї бджоли нормально відносяться до обох маток, оскільки отвори в 
 
перегородці сприяють набуттю бджолами і матками одного запаху. Метод був відкритий випадково в 1892 році англійським 
 
бджолярем Вельсом. Залишивши весною в одному вулику сім’ю і відводок, Вельс виявив, що сім’ї дуже швидко розвиваються. Він 
 
накрив сім’ї решітками і поставив їм спільний корпус. Результат був вражаючий: бджоли двоматочної сім’ї зібрали меду в 4 рази 
 
більше ніж одноматочна сім’я. Але метод був слабо розроблений, мав багато недоліків. Тривалий час експерименти бджолярів з 
 
цим методом не давали результатів. І лише в кін.70-х-80-і роки ХХ ст. український бджоляр з Євпаторії Олексій Петрович Озеров 
 
створив особливий вулик і під нього розробив методи двоматочного бджільництва в різних погодних умовах і при різних 
 
медозборах. Цей метод дозволяє економити зимою корм бджіл, зберігати їхню силу і здоров’я, за короткий час нарощувати сім’ї 
 
величезної сили, які здатні повністю реалізуватися під час головного медозбору і збирати унікальні види медів, наприклад, з 
 
фруктових дерев. Присутність в сімї двох маток, виділення ними вдвоє більше спеціальних речовин, феромонів, мобілізує бджіл 
 
на роботу і дає вражаючі результати. Двоматочна сім’я здатна за сезон зібрати меду в 3-5 разів більше, ніж сім’я одноматочна.
Також двоматочне бджільництво сприяє розширенню території розведення бджіл, займатися бджільництвом в місцевостях з 
 
несприятливими умовами (наприклад, північні райони Росії).
В той же час використання двоматочного бджільництва вимагає від бджоляра високого рівня кваліфікації і знань, вміння при 
 
зміні ситуації вносити корективи в свої дії. Для поширення двоматочного бджільництва потрібно вести освітню пропоганду 
 
данного методу, зокрема, в навчальних закладах, які готують фахівців з бджільництва. Потрібно також сприяння держави, аби 
 
унікальний метод не був забутий і втрачений.
Треба не забувати і тих видатних людей, які все життя творили нове. Зокрема, потрібно вшанувати і нашого відомого 
 
бджоляра-винахідника Олексія Петровича Озерова.         
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 
1. Абрамов Б. Двухматочные в промышленном пчеловодстве // Пчеловодство. – 1985. - №6. – с. 30-31.
2. Бевзо Е. А. Зимовка по две семьи // Пчеловодство. – 1985. - №12. – с. 24-25. 
3. Верещака И. Ещё раз о двух семьях в одном улье // Пчеловодство. – 1986. - №1. – с. 24-25.
4. Гончаренко В. М. Двухматочные семьи.  - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // 
 
http://www.beekeeping.orc.ru/Arhiv/a2004/n504_35.htm 
5. Еськов Е. К. Феромонная коммуникация. // Пчеловодство. – 1988. - №6. – с. 30.
6. Жаров В. Г. Зимовка в спаренном улье.  // Пчеловодство. – 1987. - №10. – с. 26.
7. Кривко Ю. Б. Пасічникую за методами Шимамановського і Корженевського. // Пасіка. – 2000. - №9. – с. 11. 
8. Кривко Ю. Б. Успех – в соединении двух методов. // Пасека России. – 2004. - №7. – с.5. 
9. Мельдерис П. Две матки в гнезде пчёл. // Пчеловодство. – 1960. - №5. – с. 47-48. 
10. Метод Озерова. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.airbees.com/forum/viewtopic.php?f=8&t=3551 
11. Озеров А. П. Двухматочное содержание. // Пчеловодство. – 1988. - №6. – с. 22-23. – 1988. - №7. – с. 24-25. 
12.  Озеров А. П. Многолетний опыт спаренной зимовки. // Пчеловодство. – 1985. - №12. – с. 25-26. 
13. Озеров А. П. Рациональное двухматочное пчеловождение. – К.: Фирма "ВАЛКА”, 1991. – 127 с. 
14. Озеров А. П. Улей для двухматочного содержания. // Пчеловодство. – 1987. - №6. – с. 20-21. 
15. Острянский А. П. Пчеловодная страничка. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://www.ostrianskij.narod.ru/ 
16. Острянский А. П. Улей Озерова. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // 
 
http://www.beekeeping.orc.ru/Arhiv/a2007/n1007_42.htm 
17. Пеянович Р. Дві матки у вуликах Лангстрота-Рута. // Пасіка. – 2000. - №6. – с. 17. 
18. Поліщук В. П. Гайдар В. А. Пасіка. – К.: Ділова Україна, 1993. – 272с. 
19. Приймак Г. М. Пасіка у присадибному господарстві. – К.: Урожай, 1993. – 168 с. 
20. Прудченко В. Д. В многокорпусном две семьи.  // Пчеловодство. – 1973. - №1. – с.39.
21. Романенко В. А. В каждом улье две матки. // Пчеловодство. – 1968. - №7. – с.26. 
22. Улей Озерова. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://mwob.com. ua/showthread.php?t=279
23.Улей Озерова. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.pchelovod.info/index.php?showtopic=4677
24. Федотов Г. Доходное – двухсемейное. // Пасека России. – 2004. - №8. – с.11. 
25. Шамром О. А. Суббота Ю. В. Маланчука Я. Н.  Двухматочное содержание пчелиных семей. - [Електронний ресурс]. – Режим 
 
доступу: //http://uley.org.ua/page/14/
 26. Шибаев В. В. Доходная мини-пасека. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // 
 
http://www.beekeeping.orc.ru/Arhiv/a2006/n106_44.htm 
27. Шимановский В. Методы пчеловождения. – К.: ИТФ " Перун ”, 1996. – 352с.
Автори: Легкий Максим, Кривко Юрій.
Категория: Мои статьи | Добавил: Натали (05.02.2014)
Просмотров: 4345 | Комментарии: 15 | Рейтинг: 4.0/1
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 99

Мини-чат

Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0